Контактна інформація:

71670, вул. Жовтнева, 1 с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область,

Телефон: приймальні 54-3-45; тел./факс 54-5-42,

E-mail: 04351831@ukr.net

Малобілозерський сільський голова – Жаховська Тетяна Назарівна.

Склад працівників сільської ради:

Мащенко Яків Іванович – заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів

Бедрик Валентина Володимирівна – секретар сільської ради

Кобець Алла Іванівна – головний бухгалтер ради

Палієнко Ніна Миколаївна – бухгалтер сільської ради

Поліванова Снєжана Василівна – бухгалтер сільської ради

Вієнко Тетяна Іванівна – бухгалтер сільської ради

Цільо Галина Василівна – бухгалтер сільської ради

Ніквас Тетяна Олексіївна – економіст сільської ради

Ходус Вікторія Леонідівна – касир сільської ради

Вовк Олена Іванівна – спеціаліст по субсидії сільської ради

Лукашенко Тамара Василівна – землевпорядник сільської ради

Крегель Любов Петрівна – землевпорядник сільської ради

Малєєва Алла Анатоліївна – юрист сільської ради

Оанча Євгенія Львівна – працівник ВОС

Садовнича Тетяна Михайлівна – працівник ВОС

Малобілозерська сільська рада утворена в 1961 році. День села святкується 23 жовтня.

До сільської ради входить 2 населених пункти, площа яких – 2619,002 га, а саме: Мала Білозерка, Новобілозерка. Кількість населення на 01.01.2012 року – 5185 чоловік, дворів – 2234. Мала Білозерка – село, центр сільської ради. Розташована за 50 км від районного центру. Площа населеного пункту складає 2548,102 га.

На території Малої Білозерка знаходяться чотири поштових відділення, АТС, ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат”, 28 підприємств сільськогосподарського виробництва, 35 підприємств торгівлі, 9 підприємств обслуговування населення, православна церква.

Сьогодні в селі Мала Білозерка дві загальноосвітніх І-ІІІ ступенів школи №1 та №2 (вчителів – 43, учнів – 335), гімназія інтернатного типу художньо-гуманітарного профілю «Дивосвіт» (вчителів - 36, учнів - 230), Малобілозерська загальноосвітня І-ІІ ступенів школа (вчителів – 17, дітей – 137), Малобілозерська дитяча музична школа, 3 дитячі садки (вихователів - 45, дітей - 126), Будинок творчості “Родинні джерела”, 4 бібліотеки, дільнична лікарня на 20 ліжкомісць (42 медпрацівники), 3 – фельдшерсько-акушерські пункти (8 працівників), 2 аптеки (4 працівники), 2 сільські будинку культури. На базі будинку культури №1 створено культурно-спортивний комплекс.

Село Мала Білозерка до 1923 року називалось Верхня Білозерка, бо знаходилось у верхній течії річки Білозерки. Село лежить у степовій балці – колись руслі річки, по якому зараз створені штучні водойми, бо джерела, якими живилась колись річка давно замулені.

Влітку 1783 року річка Білозерка прийняла перших поселенців. В річку, в межах майбутньої слободи, впадала невеличка річка-струмок, яку ногайці називали Кара-Су, а білозерці - Карайкою. Біля витоку Карайки першу хату у 1791 році збудував Гаврило - син гайдамаки-сотника Андрія Рубля.

Остаточно село утворилось в 1812 році.

Про назву Мала (Верхня) Білозерка існує ряд легенд, які записані з вуст старожилів села.

Першопоселенці с. Малої Білозерки добре знали ціну землі і залишались тут назавжди. Збудувавши перші курені, поселяни почали обробляти землю, промишляти рибою, звіриною, чумакуванням. Жителі одержували високі врожаї гречки, проса, вівса, ячменю, пшениці, з городини – кавунів, огірків, часнику, цибулі, буряка, петрушки тощо. Білозерці розводили овець, які паслись на незайманих степових просторах.

Через річку Білозерку проходив славнозвісний Кримський (Чумацький) шлях.

Більшість білозерчан займались, крім землеробства, рибальства та мисливства ще й чумакуванням – возили сіль з Червоного озера на Сиваші.

Після повалення самодержавства в лютому 1917 року до села почали повертатися фронтовики.

В квітні 1918 року село було окуповане австро-німецькими військами, які господарювали майже півроку. Для боротьби з ними у вересні того ж року Будков К. А. та Денисенко А. створили підпільний більшовицький осередок.

В серпні 1920 року село визволили від білих військ червоноармійці 2-ї Кінної Армії.

Страшний недорід, посуха 1921 року привела до вимирання людей села.

Після війни у селі утворилися сільради замість ревкомів: Пантелеймонівська община – Луначарська сільрада – Дяченко Кость Сергійович, Хрестовоздвиженська община - Каменевська сільрада – Кудлай Левко Лукич, Григорівська община (хутір Білозерський) – Зінов’євська сільрада. Вони проіснували, крім Зінов’євської, аж до 24 серпня 1954 року.

Репресії та голодомор 1932-1933 рр. порушили мирне життя селян до війни.

На початку Великої Вітчизняної війни 1590 жителів Малої Білозерки стали до лав захисників.

28 жовтня 1943 року частини 51-ї армії 4-го Українського фронту, зокрема 4-ї Апостолово-Віденської гвардійської стрілецької дивізії визволили Малу Білозерку від німецько-фашистських загарбників. Два наші земляки одержали високу нагороду Героя Радянського Союзу: Харченко Федір Олексійович та Якуба Антон Гурійович.

Новобілозерка – село, підпорядковане сільській раді. Село розташоване за 50 км від районного центру. Площа населеного пункту складає 70,9 га. Населення станом на 01.01.2011 року складає 136 чоловік, а кількість дворів – 56. День села святкується 23 жовтня. На території с. Новобілозерка знаходиться 3 фермерських сільськогосподарських господарств.

Список депутатів сільської ради: