1 вересня 1997 рік - на базі приватного підприємства Культурно - просвітницького центру "Саламандра" розпочав роботу гурток для неповносправних дітей.

20 вересня 1997р. відбулися установчі збори Бродівського районного добровільного товариства захисту дітей-інвалідів "Надія". Батьки, які мали дітей-інвалідів, вирішили об’єднатися в організацію для того, щоб захистити своїх дітей від свавілля цього жорстокого світу.
Затвердили Статут, обрали правління.
Свідоцтво про державну реєстрацію отримали 14 жовтня 1997р.
Головою товариства стала Олієвська Леся
Заступником - Залещук Надія.
Бухгалтером - Семеренко Надія.

Чи може сьогодні хтось повірити, що вся справа починалася тільки з одного ентузіазму. Не було коштів, приміщення.
В реєстрації організації трохи допомогли партнери зі Львова - Правління Львівського обласного товариства захисту дітей-інвалідів "Надія", хворих на ДЦП: Микола Сварник, Ігор Матвіїв, Мирослав Ніколаєв.
Саме знайомство з роботою батьків Львівського обласного товариства захисту дітей-інвалідів та реабілітаційного центру "Джерело" заставило задуматися над створенням у Бродах закладу для неповноспрвних дітей. .

Почалися ходіння по кабінетах. Пошук приміщень, коштів. А в цей час ми з батьками збиралися в культурно просвітницькому центрі та складали плани роботи і шляхи їх реалізації. З дітьми працювала безкорислива, добра , чуйна людина - Флешер Галина. Саме завдяки її підтримці та бажанню допомогти неповносправним дітям ідея створення реабілітаціно-педагогічного центру малесенькими кроками почала втілюватися в життя. Кожен цей крок викликав бурю обурень, розмов, пліток. "Що вони там собі задумали?", "Для цієї роботи потрібні фахівці!"... Особливо різко ці репліки линули з уст наших педагогів.

Хоча саме цю ідею Олієвська Леся виношувала у своєму серці не один рік до створення товариства "Надія". Дочці Марії було півтора року, коли мама віддала її до Тернопільського будинку дитини . Умови тоді там були гарні. Дівчинку добре доглядали, а у маминих снах вона часто приходила здоровою. Плач дітей на вулиці нагадував їй дочку. Кожен раз, їдучи додому з Тернополя від Марічки мріяла про те, щоб такий заклад був десь поблизу, біля дому. Готова була виконувати там найгіршу роботу, лиш би дитя було біля мами. Мріяла про заклад, бо не сподівалася отримати від держави відповідне житло. На цей час і сьогодні у сімї Марічки є однокімнатна квартира площею 17 кв.м. Там, у Тернополі, вона була півтора року.
Та сьогодні Марічці йде вже 19 рік. Вона у реабілітаційно-педагогічному центрі "Струмок", який створила її мама. У Марічки є ще три здорові сестрички та друзі - хлопці, які теж відвідують наш центр.
Зареєстрували центр у 1998 році 16 листопада.
Приміщення товариства "Надія", площею 92 кв.м., було розділено деревяними стінами, шафами . У кожному куточку двох кімнат виконувались якісь програми. Дітей розділили не за віком, а за здібностями, враховували знання і можливості кожної дитини. Марічка тоді ще була вдома, бо дуже круті сходи на другий поверх до кімнат товариства.
І хоч було багато насмішників, та були і друзі. Ідею створення у місті Бродах закладу для неповносправних дітей підтримали Ольга та Петро Антонишини з Бурлінгтона (Канада). Ця сім’я вже не молодих людей щиро повірила у реальність цієї справи. На протязі майже шести років вони по можливості надають нам допомогу.
А ще ми завжди будемо памятати їх слова до голови товариства : "Леся роби, буде добре і Вам і нам". Пізніше , коли у Бродах була презентація другого тому книжки "Броди і Брідщина", було багато гостей з діаспори (1999 р.) пані Оля та пан Петро ознайомили всіх з роботою товариства "Надія" і таким чином з’явилися нові меценати, які по сьогоднішній день підтримують з нами контакти та допомагають. А це Антонишин Надія, Мартинюк Зеновія, Михалевич Павло і Люба, Янітевські Василь та Емілія, Білинська Ірина, Бручковська Віра, Ебергард Стефа, Юліан Чорній та його родина (дочка Надія та її діти), Ціхацький Василь, Кучарська Оля, Баран Марія, Барицька Євгенія, Сеник Ірина, Драганьовська Марія, Тарнавецька Ніна, Петрича Ірина,Тригуб Надія, Василин Віра. Оля Павлюк завжди пише нам добрі слова і передає матеріальну підтримку від Приятелів Дітей. Велике їм спасибі

У 1998 році в Україні розпочав роботу українсько-канадський проект "Реформування соціальних служб в Україні". На запрошення Ярослава Грибальського - голови Львівського відділення фонду "Реабілітація інвалідів" Леся Олієвська була запрошена на семінари , які проходили в рамках цього проекту, а пізніше мала можливість поїхати до Канади у місто Вінніпег. Канадський центр вивчення неповносправності став нашим партнером і на сьогодні ми маємо можливість вчитися у канадських друзів.
.
З часом і місцева влада повірила у добру справу, підприємці побачили нашу організацію. Приміщення , у якому було приватне підприємство "Саламандра" віддали товариству "Надія". Ми зробили ремонт.
Нам почало потроху допомагати Львівське відділення фонду соціального захисту інвалідів України, місцева влада звільнила від оплати за оренду та комунальні послуги.

За шість років роботи голові товариства та його волонтерам прийшлося відвідати не один семінар, ознайомитися з роботою інших громадських організацій, а саме головне - знайти інформацію про те, як правильно шукати кошти для розвитку програм товариства. Не один раз приходилося залишати дітей заради справи.
Пролито не мало сліз, не один раз покидали цю справу. Було багато прикрощів, особливо, коли зраджували ті батьки, для чиїх дітей це робилося, коли не вірили у добрі наміри, у порядність та чесність.
2000 рік для нас пам ятний тим, що ми зареєстрували навчально-виробниче підприємство "Дитяча надія", а ще цей рік дуже пам ятають діти "Струмка". Вони побували на морі в місті Євпаторія. Батьки, діти, волонтери отримали чудовий подарунок від проекту "Сприяння правам людей з особливими потребами" з міста Львова.

Був у нашому житті дуже щасливий момент. 8 червня 2001 року ми стали переможцями конкурсу День Інноваційних Ідей, який проводив Світовий банк у місті Києві. Та на жаль ця перемога має присмак гіркоти ще сьогодні. Спочатку кошти гранту попали в банк "Україна" , через рік гроші поступили, закупили оргтехніку, яку тут же викрали. "Слідство ведеться"...... Цілу зиму мали перевірки від військової контррозвідки та контрольно-ревізійного управління. Комп ютери на суму 25 тисяч гривень шукали в гуманітарній допомозі, яку на протязі трьох років видавали батькам дітей-інвалідів. Це була зима психологічного терору. Прийшлося звертатися за захистом до адміністрації президента, військової та цивільної прокуратур , різні відомства .
Ніби вижили, якщо знову не почнуть "травити на пісок" - так виразився один з Бродівських чиновників.



У2001 році, завдяки Британській Раді, ми навчилися писати проекти, шукати донорів, отримали фінансування на реалізацію проекту "Професійна підготовка розумово відсталих підлітків-орієнтація на самостійне життя". І на сьогодні Британська Рада нас вчить. Саме те, що нам потрібно в роботі з неповноспрвними дітьми, дає навчання, яке тепер організовує Віна Лахумалані.
А ще у цьому ж році ми розпочали співпрацю з Центром соцальних Служб для Молоді. Це нова хвиля співпраці з державною структурою, яка сподіваємось буде довгою і плідною. Завдяки їй ми маємо можливість залучати хоч інколи кваліфікованих спеціалістів та оплатити їм їх роботу.

На сьогодні( 2002-2003 рр. ) ми працюємо і реалізуємо проект"Від "Струмка" у вир життя", який фінансувався програмою МАТРА КАП посольства Нідерландів . Ознайомлення з Вальдорфською педагогікою . Повідомлення про те, що наш проект буде фінансований ми отримали від представника програми МАТРА КАП Людмили Біленко. Це сталося якраз після того, коли були викрадені ком пютери у товаристві "Надія". Горе і розпач, адже чотири роки праці пішло нанівець... Пані Людмила сказала: "Що ж не переживайте. Якщо хтось закриває двері, то Бог відкриває вікно, ми знаємо, що у вас вся робота тримається на вас. Тож Ваш проект буде фінансовано". Ми щиро вдячні їй за ці слова.Адже саме вони надали нам наснаги та віри, що не все так погано. Дякуємо посольсту Нідерландів та програмі МАТРА КАП.

В "Струмку" зробили ремонт кухні-класу, закупили обладнання для занять по програмі Працетерапії. Збираємо кошти та матеріали для встановлення пандуса.Працюємо над проектом "Безбарєрне місто", який почне свою діяльність з приміщення центру реабілітації.

2003 рік товариство"Надія" заповнює розробкою нових програм, залученням до них партнерів з інших міст України та за кордону. Завершили проект "Інформаційна служба "Вісник надії", що фінансувався Світовим банком, а видання інформаційного бюлетеня "Вісник надії" продовжено. Представництво Всесвітнього банку в Україні, його адміністрація дуже гуманно поставилися до ситуації, в якій ми опинилися, дозволили зробити зміни в бюджеті проекту і ми змогли успішно його реалізувати.

Ведеться облік нових членів товариства, надається гуманітарна допомога, яку отримуємо від благодійого фонду св. Юра, працює навчально-виробниче підприємство "Дитяча надія". Закінчують своє навчання студенти Поморянського професійного училища №75, на сьогодні це вже професійний ліцей. Колись, в перспективі плануємо відкрити його філіал у Бродах.
Віримо, що наша робота буде помічена не тільки кримінальними структурами в законі і поза ним, а й порядними людьми, які розуміють, що така діяльність дуже потрібна державі в час її становлення, адже для цього держава приклала мінімальних зусиль. А якщо ще зможемо отримати державну пітримку наших програм, то наскільки більше ми зможемо зробити для наших дітей та нашої громади.

1 вересня 2003р. розпочав свою діяльність проект "Взаєморозуміння та співпраця завдяки відпочинку та оздоровленню дітей-інвалідів", що фінансово підтриманий Карпатським фондом.

5 вересня 2003 р.відбулася зустріч з представниками трьох громадських організацій Києва, які презентували свій проект "Демократизація України: програма малих проектів". Центр "Струмок" став базовою організацією для участі в реалізації вказаної програми у місті Броди. Сподіваємось, що завдяки цій співпраці наші програми навчання, професійної підготовки та працевлаштування дітей з інвалідністю та молодих неповносправних людей отримають міцний фундамент для подальшої життєдіяльності.

Відділення Поморянського ліцею у Бродах продовжило свою роботу. 7 молодих людей з неповносправністю стали студентами і здобувають спеціальність пекаря-кондитора.
.